Баварія-Україна

Весною 2015 року минає 25 роки нашої дружби, яка пов’язала сім’ї, спільноти, монастирі, лікарні, дала двом містам і двом народам стільки гарних прикладів милосердя, подарувала спільні молитви, заангажувала для обмінів дітей і молодь, утвердила в цінності збереження національної культури і традиції. Добрі селяни Баварії дарували свою сільськогосподарську техніку, відвідуючи наші села, дивувалися чорній землі, просили взяти в хустинку з собою, смакували львівське пиво. Раділи нашим перемогам на олімпійських іграх, голосували за Руслану на Євробаченні. А ми радісно вітали їх, коли вибрали папу-баварця, дарували їм наші писанки.

А скільки було дзвінків під час «помаранчевої революції». «Так тримайте!» – кричали нам по телефону. Коли приїжджали до Львова, то обов’язково стараються перш за все відвідати собор св. Юра – спускаються в крипту, присутні в неділі на Літургії, всі стараються прийняти Святі Тайни. А скільки пісенних вечорів принесли нам радість! Ми полюбили їх пісні, вони – наші.

25 років співпраці змінили нас, наші родини, міста, країни.

Фрау Вебер називають Матір’ю Терезою України. До акції, яку у свій час започаткувала ця незвичайна німкеня, долучається практично всі мешканці міста. Вони відпроваджують їх цілою громадою, на щасливу дорогу благословляють пастор і католицький священик. Група добровольців 8-10 осіб супроводжують вантаж в Україну, взявши відпустки за власний рахунок ( це – вчителі, лікарі, фермери і навіть сам бургомістр). Україна вражає їх поганими дорогами, облупленими будівлями, занедбаною господаркою, сміттям і неприязними держслужбовцями на кордоні. Але це все компенсується згодом щирістю людей, радістю зустрічі, добрим львівським пивом, духовною культурою і мистецтвом. Скільки зворушення було над збереженими німецькими могилами.

Ця, за 25 роки створена дружба, має велику цінність, бо вона динамічно розширює круг людей, які входять в це поле солідарности і християнської любови.