Засновники

Изображение 192Ігор Матушевський народився 13 червня 1958 року у м Львові.

1975 року після закінчення середньої школи №75 поступив у Львівський Політехнічний Інститут на спеціальність автоматизація і комплексна механізація машинобудування, механіко-технологічного факультету.

1980 року після захисту диплому отримав направлення на Львівський завод телеграфної апаратури. До грудня 1991 року працював на посаді інженера-технолога та інженера – конструктора.

1987 рік початок активної громадської діяльності.

Очолював осередок Товариства української мови цеху №7 на Львівському заводі телеграфної апаратури.

1988 року обраний головою осередку РУХУ заводу.

1990 року обраний депутатом до Львівської міської ради 1-го демократичного скликання. Працював в планово-бюджетній депутатській комісії.

Цього року був співорганізатором з’їзду «Українська молодь-Христові» на стадіоні «Україна»

В 1990 році обраний Головою організації «Українська молодь-Христові»

З 1997 року – співзасновник і Голова Добродійного Фонду святого Володимира.

Співорганізатор Міжнародних конференцій «Християнин і політика» та керівник міжнародних проектів з Австрією, Німеччиною, Швейцарією, Нідерландами. До 90-річчя ЗУНР нагороджений медаллю, за активну громадську позицію.


Леся Крип'якевичОлександра Крип’якевич-Цегельська – художниця прикладного мистецтва в ділянці текстилю, член Спілки Художників України, активна громадська діячка, учасниця руху опору. Народилася в 27.05.1944 році в м. Стрий Львівської області в родині священика. Після арешту батька в 1946 р. сім’ю виселяють в Сибір в 1950 р. В 1956 р.- реабілітація і повернення у Львів. В 1960 р. закінчує з відмінним атестатом середню школу. В 1961 р. поступає і в 1967 р. завершує з відзнакою Львівський Інститут прикладного та декоративного мистецтва, відділ художнього текстилю. Разом із З. Флінтою, П. Марковичем, Р. Петруком, Б. Сойкою, А. Бокотеєм, О. Міньком належала до найбільш приближених учнів підпільної академії Карла Звіринського, де крім теорії мистецтва, музики, філософії, релігії, навчається конспірації. В підпільній академії поширюється заборонена література, учні знайомляться з творами шестидесятників. В 1970-1977 роках – викладач історії мистецтва та композиції у Львівській Дитячій художній школі, В 1979-1994 роках – художник Львівського художньо-виробничого комбінату.

В 1967 р. одружується з Романом Крип’якевичем, сином історика України. В 1970-80 роках дім родини Крип’якевичів перетворюється на місце передруку, видання, поширення і переховування нелегальної літератури, місце конспіративних зустрічей дисидентів, політв’язнів, місце зародження перших рухівських структур. 12.01.1972 р. – обшук і звільнення з роботи чоловіка Романа Крип’якевича, який після періоду безробіття, змушений працювати кочегаром.

 Крип’якевич Леся – проектант і виконавець цілого ряду театральних завіс для Дубно, Рівного, Сахновщини, Йошкар-Оли, Львова. Серед визначніших робіт – гобелени “Вертеп”, “Вершники”, “350 років Києво-Могилянської Академії”, “Тайна вічності”, “Гуцульське весілля”, “Лісова пісня”, “Місто князя Льва”, “Палітра Заливахи”, портрети князів для музею в Звенигороді. Ряд гобеленів великого розміру виконані в співавторстві з художницею Н. Паук . Це гобелени “Пробудження” для Тернопільського Краєзнавчого музею, гобелен “Івана Купала на Волині” для музею Лесі Українки в Колодяжному, “Плаї” та «Пори року» для відпочинкових центрів Трускавця, триптих «Дух, наука, думка, воля» для музею І.Франка у Львові.

Незважаючи на те, що Крип’якевич не приймають в Спілку Художників, двічі за рекомендацією Міністерства Культури СРСР вона – єдиний представник України на Міжнародних симпозіумах по гобелену в Дзінтарі (Латвія), (дипломи і медаль учасника). Кращі роботи знаходяться в найбільшому музею в Царіцино і неодноразово виставляються на міжнародних виставках в ФРГ, ГДР, Польщі, Угорщині, Чехії. В 1980-х роках художниця активно включається у боротьбу за вихід з підпілля і відродження УГКЦ.

В 1989 р. – член першої делегації до Риму на зустріч з кардиналом Мирославом-Іваном Любачівським і папою Іваном-Павлом П. Співорганізатор І-го з’їзду Руху у Львові і учасник З’їзду Руху в Києві. В 1990 р – співголова оргкомітету першого з’їзду “Українська молодь – Христові” (40 000 тис. молоді на стадіоні “Україна”). З 1991 року – голова Управи одноіменної організації. В 1992 р. – доповідач від України на І-му Соборі УГКЦ. Співзасновник часопису “Вірую”. Учасник багатьох всеукраїнських та міжнародних конгресів в Австрії, Німеччині, Канаді, США, Польщі, Мексиці. В 1997 р. – співзасновник Доброчинного Фонду святого Володимира. До 20-річчя Руху відзначена Подякою Президента Ющенка, до 20-річчя виходу УГКЦ з підпілля – Грамотою і відзнакою Львівського Архієпископа та медаллю до річниці ЗУНР за активну громадянську позицію.


Ярема КравецьЯрема Кравець (03.12.1943 р., м. Львів). Закінчив факультет іноземних мов Львівського національного університету ім. І. Франка (1966). Філолог-романіст, літературознавець, перекладач. Доцент кафедри світової літератури (1966-2010 рр. завідувач кафедри) ЛНУ ім. І. Франка. Член НСП (1982), дійсний член НТШ (2002).

Автор понад 500 літературознавчих публікацій і художніх перекладів. Наукові зацікавлення пов’язані з дослідженням українсько-французькомовних літературних взаємин, історії французькомовних літератур, проблем художнього перекладу, українсько-лужицьких та французько-лужицьких літературних зв’язків.

Переклав «Життя Ісуса» Фр. Моріака, «Дев’ятсот років опісля» (нотатки про «східну схизму») І. Конґара, «Лист папи Івана Павла ІІ до мистців», «36 доказів існування диявола» А. Фросара, «Митрополит Андрей Шептицький (1865-1944)» К. Королевського (у друку).

Учасник світових та європейських екуменічних і парохіяльних симпозіумів та колоквіумів.


orestОрест Голубко Народився 21 жовтня 1946 р. у селянській родині Григорія та Катерини Голубко у с.Вишенька, Крукеницького району, колишньої Дрогобицької області.

З 1953р. по 1961 рік навчався у місцевій школі. У 1961р. поступив на економічне відділення Крукеницького сільськогосподарського технікуму. Після закінчення навчання з 1965 по 1968р. служив у війську.

З 1970 по 1975р. навчався на економічному факультеті Львівського торгово-економічного інституту. Після його закінчення працював за фахом економіста у сфері торгівлі.

В роки розвалу “радянської імперії” сприяв у заснуванні осередків “Руху за перебудову” та осередку “Просвіта” на підприємстві, на якому працював. Розробляв концепцію переходу дрібних підприємств на приватну форму власності, закладаючи основи християнських моральних засад у підприємницьку діяльність.

З 2000р. разом з дружиною Оксаною, о.Орестом Фрединою, о.І.Чичерським, о.В.Сайгуном працював над створенням у Львівській єпархії УГКЦ осередку Руху “Подружні зустрічі” харизмою якого є ведення діалогу між чоловіком і дружиною в дусі правдивої Божої любові.

Львівський осередок є складовою частиною міжнародного “Руху подружні зустрічі”.

У січні 2003р. отримуємо благословення Архиєпископа Львівського Ігоря Возняка на працю як лідери Львівського осередку.

У 2004р. разом з дружиною Оксаною на міжнародному з’їзді Руху “Подружні зустрічі” у Варшаві обрані заступниками лідерів міжнародної спільноти “Подружні зустрічі”.

В даний час продовжую працювати над розвитком реколекційного руху “Подружні зустрічі” з метою поширення його на інших теренах України та в діаспорі.


P1060553Новаківська Ольга Олексіївна, 18.08.1950 р.н. архітектор, співзасновник Фонду св.. Володимира, член Ради Фонду.
Народилася в Томській області (Росія) в сім’ї репресованих лікарів. Член Спілки Архітекторів України, Член Правління Львівського Відділення САУ. Член Спілки Політв’язнів, Т-ва «Просвіта». Автор проектів генпланів малих історичних міст: Самбір, Старий Самбір, Сколе, Перемишляни, Миколаїв та ін.. Планування курортної зони Поляна Закарпатсь кої обл.. Проекти житлової забудови Південного Мікрорайону м.Львова.
Співавтор : – проекту Львівського історико-культурного Заповідника, Жіночого Монастиря Пресвятої Родини в с.Гошів, Ів-Фр.обл., Національний Заповідник «Давній Галич»

 


220px-Роман_Крип'якевичРоман Крип’якевич 

Народився Роман Крип’якевич 26 жовтня 1925 року у Львові в родині історика Івана Крип’якевича. Навчався в славній Академічній гімназії №1, належав до юнацтва “Пласту”. Закінчивши Львівську Політехніку, працював науковим співробітником Західного Наукового Центру АН України. Мав ряд значних винаходів, працював над розробкою водневого двигуна. Був автором понад 80 наукових праць. За місяць до захисту докторської дисертації став жертвою репресій тоталітарної системи проти інтелігенції1972 року.

Наприкінці 80-х років- активний учасник, натхненник і засновник численних патріотичних починань – Товариства Української мови, Руху, НТШ, Академічної Обнови, Товариства “Холмщина”, Пласту. Співпрацює з Фондом Конрада Аденауера. Багато сил віддає державотворчим процесам, налагоджуючи економічні і культурні зв’язки з Австрією, Німеччиною. Неодноразово бере участь в екуменічних форумах, європейських конференціях, церковних соборах та конгресах. За вагомі заслуги в налагодженні європейських міжнародних зв’язків був призначений першим почесним віце-консулом Австрії у Львові. Був співзасновником Фонду святого Володимира, в якому розпочав монументальний проект “Центр Родини”.

Турбуючись про матеріальні засоби для здобуття освіти на заході здібним студентам, створював цілі картотеки, за якими контролював, заохочував, підтримував молодь.

Останні роки віддав перевиданню наукової спадщини батька історика, невтомно популяризуючи її в численних статтях на сторінках української та закордонної преси.

Був яскравою особистістю. Кохався в поезії. Був люблячим батьком, добрим християнином, вірним побратимом в краєзнавчих мандрівках. Був серед чільних діячів мирянського руху УГКЦ, викладав етику і риторику в Богословській Академії. Мав широку ерудицію, здоровий гумор, багато обдарувань і чисте сумління. Відійшов до Отця у Великодній ранок 11 квітня 1999 року. Похований у родинній гробниці на полі №1 Личаківського цвинтаря разом із братом Петром-Богданом, бабусею Оленою і дідусем о.др.Петром-Францом Крип’якевичами.


gi_21_halycz_lukomsky4Лукомський Юрій Володимирович – (28 березня 1961 р.).

Закінчив архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту в 1983. Кандидат архітектурних наук. В інституті з 1983 р.: інженер-архітектор, молодший науковий співробітник.

Дослідник у галузі архітектурної археології. Був членом Товариства Лева з 1987 р. Брав участь в таких археологічних експедиціях як: вивчення наскельної фортеці «Тустань», Галицька археологічна експедиція (с.Залуква, с.Крилос, с.Шевченкове), дослідження Лаврівського монастиря. Учасник та керівниик архітектурно-археологічних дослідження у містах Галич, Львів, Жовква, Белз, в околицях Керчі. Брав участь у розкритті та обмірах решток Десятинної церкви у Києві.


Леся Бачинська, інженер-будівельник. Cекретар Львівського відділення страхової компанії ПрАТ СК «ПЗУ Україна страхування життя» 2007-2013. Cекретар-референт Інституту Релігії та Суспільства УКУ (1997–2006). Секретар громадської організації “Українська Молодь – Христові” (Львів, 1990–1997). Співзасновник Фонду святого Володимира. Учасниця ІІ Екуменічної Европейської Асамблеї (1997), XII міжнародного з’їзду “Дні молоді” в Парижі (Франція, 1997), зустрічі молоді з Папою Іваном Павлом ІІ у Ченстохові (Польща, 1997).

Освіта: курси вчителів християнської етики, Катехитичний інститут Львівської Богословської Академії (1998–2000), Львівський політехнічний інститут (1997–1984).

 З 2015 р. –  працівник Соціальної служби Фонду


фотографії засновників